Виступ Президента України під час участі у молитовному заході за Україну

      «Я українець… Я люблю той народ, до якого належали мої батьки, мої діди, прадіди…. Серед котрого я родився, виріс, мовою котрого я співав… Не бути українцем я не можу так само, як дуб не може переродитись у березу, липа в сосну. Решту своїх сил віддам цілком і безповоротно службі духовним і церковно-релігійним інтересам свого українського народу»…

      Ваша Святосте!

      Ваші блаженства, всечесні отці!

      Дорогі українці, браття та сестри!

      Словам, якими розпочав свій виступ, - понад сто років. Вийшли вони з-під пера архієпископа Олексія, одного із керівників Братства Воскресіння Христового. Воно ще в листопаді далекого 1917-го  поставило на порядок денний питання про «відділення Української Церкви від Російської».

      Під час національно-визвольної революції сімнадцятого-двадцять першого років минулого століття питання державності, мови та церкви були так само тісно пов’язані одне з одним, як і тепер.  Тодішній Київський митрополит Володимир, якому згодом судилося прийняти мученицьку смерть від безбожних більшовиків, не дозволив поминати під час літургії «державу українську, владу її і все українське військо». За словами очевидців, владика із подивом питав: «Яка така Україна? Який такий український народ? Хіба малороси не такий самий народ як руський?»

      Митрополит Харківський і Охтирський Антоній на Великдень сімнадцятого заборонив читати Євангеліє українською, зверхньо й по-хамському назвавши нашу мову «базарною».  

      Та попри тотальне несприйняття української автокефалії російським єпископатом, всією білою і червоною Росією - рух за національну православну церкву постав і набирав обертів. Ініціатива йшла знизу, від парафіяльного духовенства та вірян.

      Керівництво новопосталої держави хай не одразу, але все ж таки усвідомило історичний масштаб питання, яке явно виходило за церковні пороги. Гетьман Скоропадський особисто взяв участь в одному із засідань Всеукраїнського церковного собору вісімнадцятого року. «Державні справи вимагають, аби всі церковні справи вирішувались тут, на Україні», - казав Павло Петрович. Коли ж промосковські ієрархи завели роботу Собору на манівці, міністр сповідань Гетьманської Держави Олександр Лотоцький чітко заявив про неможливість і неприйнятність управління церквою з чужих державних центрів: «В самостійній державі Церква має бути самостійною… Справа автокефалії української церкви має поважне значення поруч з справою незалежності державної… Вона майже в тій самій мірі стоїть більмом в оці тих, хто національне визволення українського народу вважає за кривду для «єдинага русскага народа».

      Ідеї міністра Лотоцького лягли в основу закону про автокефалію, який 1 січня дев’ятнадцятого року ухвалила Директорія УНР. Втім, реалізувати його не вдалося. Головним чином через внутрішній розбрат, коли Україна не встояла перед зовнішньою агресією, втратила державну самостійність, а відтак – і передумову створення та визнання власної православної церкви.

      І відновлення незалежності в дев’яносто першому році цілком логічно повернуло на порядок денний і проблему незалежної православної Церкви, якій усіма канонами передначертано бути в самостійній державі. Отож завершити справу, яку Іван Огієнко (Іларіон) називав ділом «повного розмосковлення» Церкви, зараз випало нашому з вами поколінню. І ми з вами  це робимо!  

       Український Йордан, наш Дніпро, який величаво тече повз ці пагорби, у водах якого наші предки тисячу тридцять років тому прийняли Хрешення, вливається в Чорне море. А по той бік моря розкинувся Стамбул-Константинополь-Царьград, звідки й прийшла до нас віра Христова. Там – наша Церква-Мати. До неї ми звернулися по автокефалію. Вселенський Патріарх – єдиний у всьому світі, хто разом із Синодом має право її надати.

      І сьогодні ми з вами зібралися тут тому, що днями із Константинополя прийшла дуже добра звістка: рішення про надання автокефалії українській помісній православній автокефальній церкві  – прийняте! Прийняте і ще раз підтверджене. Так постановили Вселенський Патріарх і Синод.

      Ще одна надзвичайно важлива новина. Синод Вселенського Патріархату зняв усі неправедні кари, які Москва наклала на Патріарха Філарета, предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату, а на Його Блаженство Митрополита Макарія і не накладалося. Я вітаю вас персонально, шановні владики. Надзвичайно важливо, що ви канонічно поновлені у єпископському сані. І відновлене сопричастя пастви з Вселенською Церквою. Ваші священнодії, як і служіння єпископату та духовенства українських церков тепер не підлягають більше сумніву. Ми то, чесно кажучи, й раніше в цьому не сумнівалася, але тепер вже ніхто не має права спекулювати на нібито не канонічності непідвладних Москві церков.

      Ваша Святосте, ви не зламалися перед облудною, нікчемною московською  анафемою. Її нема. Як, згідно з заявами представників Вселенського престолу, не було й анафеми гетьмана Мазепи. А взагалі я хочу сказати, що анафема від Росії – це ніщо інше, як визнання особливих заслуг перед Україною і українським народом. Анафемствують вони лише видатних українців!

       І нарешті, Вселенський Патріархат остаточно проголосив незаконною московську анексію Київської митрополії, здійснену ще наприкінці сімнадцятого століття. Ясно й недвозначно ним заявлено, що Російська православна церква не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні… Що наша православна церква не має підпорядкування РПЦ. І Україна не була, не є і не буде канонічною територією російської церкви.

      Це дуже просто патріарх Російської православної церкви на кожній службі молиться за російську владу, владу, яка здійснила агресію проти нашої держави. Патріарх Кирил Російської православної церкви молиться за російське воїнство, яке вбиває українських воїнів, вбиває цивільне населення, вбиває українців. А у нас в Україні, на жаль, є храми, які все ще поминають патріарха Кирила, який відправляє ці молитви. Я думаю, що це точно не для українського народу. І хіба можуть храми, в яких лунають молитви за патріарха, який молиться за російське військо називатися українськими?

      Я гарантую, що не буде жодного тиску. Я гарантую, що буде збережено право  своєї дороги до Бога кожного  українця. Але я просив би просто задуматись, замислитись і  паству і вірних цієї конфесії.

      Дорогі українці!

      Питання Томосу та автокефалії виходить далеко за межі церковного життя. Це є питання нашої незалежності. Це – питання нашої української національної безпеки. Це – питання нашої української державності. Це – питання всієї світової геополітики. І якщо це не так, то поясніть мені а чому рішення Вселенського Патріарха позавчора обговорювалося на раді безпеки Російської Федерації під головуванням Путіна!? Чи не тому, що в житті, як у тій російській казці: Кощій точно знає де та голка, в якому яйці, в якій скрині і під яким дубом! Реакція Москви на дії Києва та Фанару свідчить про те, що ми на правильному шляху.  Фанар, хто не знає, це – резиденція Вселенського Патріарха.

      Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя останні чотири з половиною роки… І, наголошую, будемо продовжувати втілювати й надалі. І ніхто не зупинить український народ. І ні в кого ми не будемо питати дозволу, бо вирішувати має Україна і її народ, який бореться за волю, за свободу, за майбутнє. Автокефалія – це найвагоміша  подія з того ж ряду, що й наше прагнення до вступу до Євросоюзу та НАТО, Угода про асоціацію, безвізовий режим з Європейським Союзом, вихід із СНД, відмова від оманливого Договору про «дружбу» з Росією тощо. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

      У нас не було, нема і, наголошую, не буде державної церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка зберігає єдність з Російською православною церквою. Це їх вибір і нам його треба поважати. Але так само гарантую, що держава захистить права тих священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити єдину українську православну помісну церкву.

      Спільна розбудова незалежної церкви не може бути підставою для розбрату, для протистояння, для насильства. Я вже казав, як тільки де побачите людей, які закликатимуть взяти силою лавру, монастир чи храм, знайте, то – московська агентура. І ми не дозволимо Кремлю розпалити релігійну війну всередині нашої держави.

      А в цілому держава має свою місію в релігійному питанні. І вони – держава, влада – цю місію вже виконала. Ми отримали добру звістку з Константинополя. Далі –вже внутрішні питання, в які світській владі втручатися не можна, і вона не буде цього робити.

      Вселенський Патріархат прийняв рішення про автокефалію! Томос буде вручено предстоятелю церкви – достойному, авторитетному, досвідченому владиці, якого обере об’єднаний Архієрейський Собор. З благословенням Константинопольського Патріарха і Матері-Церкви на цей собор зберуться усі єпископи УПЦ Київського Патріархату, оскільки одноголосно було прийнято рішення про звернення до Вселенського Патріарха. Усі єпископи УАПЦ. Одноголосно було прийнято рішення про звернення до Вселенського Патріарха. Разом з ними, я вперше на цьому наголошую,  буде і група єпископів УПЦ Московського Патрірахату, які між кремлівською зіркою та православним хрестом обрали хрест, а між Україною та Росією – Україну.

      Сподіваюся і вірю, що Собор пройде всупереч нашій національній приказці про те, де два українці – там три гетьмани. Відповідальність, яка лежатиме на учасниках об’єднавчого собору – без перебільшення історична. 988-го року наша країна прийняла Хрещення. До середини сімнадцятого століття, до московського полону, Київська митрополія  користувалася широкими правами у структурі Матері-Церкви. Але, наголошую, це не відновлення автокефалії. Ніколи ще українська церква автокефалії не мала, визнаної Вселенським православ’ям.

      Лише уявіть, в ці дні на наших очах за нашої участі це стається уперше в понад тисячолітній історії нашої церкви! 

       Промислом Божим у всіх православних державах, що здобували свою незалежність, поставали свої Помісні Церкви: Болгарія, Греція, Грузія, Росія, Румунія, Сербія та інші. Дуже важливо, що зараз до них додасться і Україна.

      Ми дякуємо Його Всесвятості Варфоломію за турботу про Україну. Він прийняв надзвичайно мудре, сміливе, рішуче і відповідальне рішення. Давайте оплесками привітаємо Його Всесвятість. Україна з нетерпінням чекає його душпастирського візиту до народу, охрещеного за часів рівноапостольного святого князя Володимира.

       Дорогі співвітчизники!

      Я щиро вітаю вас з наближенням автокефалії. Це – велика перемога боголюбивого українського народу над московськими демонами, перемога добра над злом, світла над темрявою. Три роки тому, два роки тому, і навіть в квітні я казав: нам треба молитися і боротися. І Господь почув наші молитви.

      Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. І сьогодні святкуємо День захисника України. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

       Ми за ці місяці ще більше переконалися, що Помісна Церква є одним із ключових елементів, запорукою незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру. 

      Вітаю всіх  зі святом Покрови Божої матері, з Днем захисника України. Ці два свята органічно поєднані. Без Божого благословення,  без заступництва Благословенної Святої Діви Марії неможливо подолати жодну ворожу навалу та неможливо побудувати міцну українську державу.

       Вітаю всіх також зі змінами у військових статутах, які узаконили наше народне вітання –  Слава Україні!

До уваги відвідувачів сайту! Наш сайт оновився і відтепер знаходиться за адресою http://sharrda.gov.ua/ ....

Уже традиційним стало проведення на Шаргородщині районного фестивалю народної творчості «Різдвяне мереживо». Ось і сьогодні, 11 січня 2019 року, до районного Будинку культури прибули делегації територіальних громад району, щоб знову великою шаргородською родиною поколядувати та защедрувати. У районному святковому заході взяли участь перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Щур, голова районної ради Михайло Попов, депутат обласної Ради Вадим Соля ....

Сьогодні, 11.01.2019 р., у Громадській організації «Родина Кольпінга» м. Шаргород ранок розпочався з приємних моментів: діти - вихованці ІРЦ виготовляли святкову стрічку, надували повітряні кульки і чекали на гостей, а згодом з хлібом - сіллю зустрічали шанованих гостей із м. Чернівці: секретаря ГО «Справа Кольпінга в Україні» Василя Савку, молодіжного референта ГО «Справа Кольпінга в Україні» Галину Єрьоміну та проектного референта ГО Ігоря Гуц ....

10.01.2019 року в приміщенні Шаргородської районної філії Вінницького обласного центру зайнятості – відбувся інформаційний семінар для роботодавців на тему: «Затвердження Змін до Порядку надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян , що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» Перед присутніми виступила директор Шаргородської філії – Ніна Кушнір, яка ознайомила присутніх з ситу ....

На території України, а також у інших країнах продовжує бути напруженою ситуація щодо захворювання свиней африканською чумою. Уже майже в усіх областях навколо Вінницької області були зареєстровані випадки захворювання свиней африканською чумоюпочинаючи із 2012 року. У зв’язку з різким ускладненням епізоотичної ситуації щодо африканської чуми свиней на території України виникла реальна загроза розповсюдження збудника по всій території держави, де на протязі 2017 року з ....

Зростання економіки цього року має скласти не менше 3%, і це зростання буде реінвестоване в програми розвитку освіти, медицини, проекти енергоефективності, розбудови інфраструктури. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час першого в цьому році засідання Уряду. Глава Уряду наголосив, що минулий, 2018 рік, Україна пройшла достойно, сформовані рекордні за останні роки резерви, а пріоритети на 2019 рік залишаються незмінними. «Пріоритет – ....

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701 702 703 704 705 706 707 708 709 710 711 712 713 714 715 716 717 718 719 720 721 722 723 724 725 726 727 728 729 730 731 732 733 734 735 736 737 738 739 740 741 742 743 744 745 746 747 748 749 750 751 752 753 754 755 756 757 758 759 760 761 762